Час і досі не загоїв рани

2014-02-13

2014 – рік учасників бойових дій на території інших держав, а 15 лютого виповнюється 25 років з дня виводу радянських військ з Афганістану. З цієї нагоди 13 лютого учні загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 ім. Т.Шевченка зустрілися з головою Марганецької громадської спілки ветеранів Афганістану та воїнів-інтернаціоналістів Ткачуком Віктором Анатолійовичем і воїном-афганцем Мамонтовим Андрієм Володимировичем.

Війна в Афганістані тривала з 1979 по 1989 роки. Афганiстан був i залишається незаживаючою раною. 6276 воїнів Днiпропетровщини брали участь у виконаннi iнтернацiонального обов’язку в Афганiстанi. Дорогою ціною розплачувались наші юнаки: своїм життям. З них 224 загинули від рядового до генерала, 9 пропало безвісті, 458 поранено. Серед тих, хто не повернувся з цієї війни, є і наші земляки – марганчани: Гвардії молодший сержант Олійник Іван Васильович та рядовий Долгов Володимир Вікторович.

Хто ж відповість ?

Як захлинався останній бій

І ущухав вогонь атак,

Упав юнак в Афганістані –

Двадцятирічний мій земляк.

На заході звучали урочисті рядки поезій, пісні, а на екрані відображалися кадри з документальних фільмів жахливої війни. Учні слухали розповіді ветеранів-афганців про нелегкі роки служби на чужій землі, розглядали фотографії з війни. Діти подякували гостям за цікаву розповідь, за мужність і стійкість у боях, а також побажали, щоб людська повага й шана ніколи не минали їх. Найвищою нагородою для тих, хто уцілів, є життя, а для загиблих – пам’ять.

Зустріч закінчили рядками з вірша молодого поета, нашого земляка, лейтенанта Олександра Стовби, Героя Радянського Союзу, члена Спілки письменників, який загинув у Афганістані:

Пусть будет память вечна и светла,
Чтоб никогда она не стёрлась, не забылась,
Жестокая и непонятная война,
Чтоб больше никогда не повторилась.